Староакадемічний корпус

Церковно-археологічний музей

1872-го року при Київській духовній академії було засновано перший у Києві музей – Церковно-археологічний.
Спершу він був допоміжною академічною установою для студентів і викладачів, а з 1886-го перший київський публічний музей став відкритим для всіх охочих. 
На початках музей розміщувався в академічній бібліотеці, однак скоро кількох кімнат стало замало для колекції старожитностей, що стрімко розросталася, тож за чотири роки, 1877-го, музей зайняв перший поверх Староакадемічного корпусу. 
Незмінним блюстителем музею був Микола Петров, науковий секретар Церковно-історичного та археологічного товариства при КДА. 
Членам товариства бракувало музейного досвіду, тому напередодні відкриття професор Академії П. Терновський був відряджений до Берліна для ознайомлення з навчальним музеєм при університеті. Згодом музеї, подібні до Київського, з’явилися майже в усіх єпархіях Російської імперії.
На 1898 рік (у цей час Київський міський музей старожитностей і мистецтв, нинішній Національний художній музей, ще тільки будували) у Церковно-археологічному музеї налічувалося близько 30 тисяч експонатів. 
У 1912–1915 роках М. Петров видав п'ять випусків «Альбомов достопримечательностей Церковно-археологического музея при Киевской духовной академии», в яких було зібрано відомості про унікальні пам'ятки з колекції музею.
Під час Першої світової музейну колекцію евакуювали до Казанської духовної академії. Повернувшись до вже радянського Києва, експонати кілька років лежали нерозпакованими в приміщенні колишньої Академії, а 1922-го були передані до Музею культу і побуту, що створювався тоді на території Києво-Печерської лаври.
 
  
 
У 1872 р. колекція Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії налічувала 103 одиниці зберігання, 1882 р. – 13770, 1892 р. – 26153, 1902 р. – 39389, 1912 р. – 42 277, 1915 р. – 48 802 одиниці зберігання. Колекції було систематизовано в 12 відділів.
 
 
Перший відділ – «Первісне суспільство та історичні старожитності дохристиянського характеру»
Поміж експонатів цього відділу були представлені: давньоєгипетська мумія, яку передав начальник російської місії в Єрусалимі архимандрит Антонін, бронзові й теракотові статуетки Озіріса та Ізіди, фінікійські пам’ятки (бронзовий і 27 глиняних ідолів), кіпрські (350 глиняних статуеток, глиняний і скляний посуд, бронзові прикраси, бронзові та залізні предмети домашнього вжитку), греко-римські (глиняні фрагменти, статуетки, посуд, металеві скульптури, різьблені камеї, фрагменти мозаїчної підлоги), велика давньогрецька керамічна посудина (подарунок музею від київського художника О. Попова), велика амфора ІІ-IV ст. до н.е. на металевій підставці. Були представлені старожитності з грецьких колоній Північного Причорномор’я: Ольвії, Пантікапея (глиняні посуд і статуетки, скляні посудини, бронзові та залізні стріли) та скіфські речі (глиняний посуд, бронзові прикраси, стріли, мечі). Виставляли також матеріали, знайдені під час археологічних розкопок на території Російської імперії кам’яного, бронзового та залізного віку – з Кавказу, Волинської, Воронезької, Чернігівської, Полтавської, Київської й інших губерній, а також Києва, зокрема, бивні та кістки мамонта. 
 
  
 
Окрема частина зали була присвячена історії Києва. У вітринах було розміщено старожитності Києва та його околиць віддавна до часів козацької доби, зокрема, експонувався прапор 18 ст. (шовковий із зображенням козака з рушницею). Тут були й рукописні плани Києва різних років, і бляха з зображенням Петра І від герба, що висів на старій київській ратуші, кахлі, уламки скла, креслення підвалів по вул. Стрітенській, панцир 15 ст., дзеркало 17 ст. Також було виставлено для огляду крісло з Київської академії, назване в описі 1817 року «імператорським» на честь приїзду 1787 р. до Києва Катерини ІІ.
У цьому ж залі експонували єврейські пам’ятки (глиняний і скляний посуд, кахлі, семисвічники, сувої Тори, Мізрока, портрети рабинів); предмети культу ламаїтів (гравійовані зображення Будди, Рами, колесо сансари), китайські та японські культові речі (статуетки богів, моделі божниць), старожитності з Азії та Африки.
Наостанок експонувалася професорська кафедра старої Академії початку ХІХ ст., оздоблена зображенням птаха пелікана, що годує грудьми своїх пташенят – стародавній символ євхаристії.
 
 
 
Друга зала Церковно-археологічного музею була не менш різноманітною: знімки архітектурних споруд, зразки будівельних матеріалів , гравірувальні дошки, акварелі, гравюри, літографії…
У цьому відділі експонували кримські святині та кавказькі християнські старожитності (переважно у вигляді гіпсових зліпків із печерних храмів). Деякі з них виконав художник Д. Струков і передав Музею великий князь Володимир Олександрович з колекції Імператорської академії мистецтв 1882 р. 
Представлені будівельні матеріали: цегла-плінфа з Києво-Печерської лаври, Десятинної, Кирилівської, Ірининської церков, зразки кладки Михайлівського монастиря, гробниця червоного шиферного каменю з Києво-Печерської лаври з написом XV ст., що засвідчувала, що в цей час ще живі були звичаї княжої доби; шиферні надгробні плити та плити з залишками мозаїки також з Лаври, фрагменти фресок з церкви Спаса на Берестові. На стінах були розміщені акварелі та креслення, у вітринах – ксилографічні дошки та мідні гравіювальні форми XVІІ ст., зокрема 17 одиниць із Почаївської лаври. Окрема вітрина містила портрети діячів-старообрядців та зображення деяких стародавніх храмів VI – XII ст.
Тут-таки були представлені київські гравюри, поміж них: алегоричне зображення Івана Мазепи в оточенні своїх добродійств (роботи Іларіона Мигури, 1705 р., подарунок П. Лебединцева); гравюра на шовку Г. Левицького, присвячена Києво-Печерському архімандриту Іларіону Негребецькому. Експонувалися 16 відбитків з гравіювальних дощок з Києво-Печерської лаври, майстрів Тарасевича, Зубрицького, Козачковського, Макарія. Серед них на особливу увагу заслуговували тези 17-го липня 1739 р. з портретом київського митрополита Рафаїла Заборовського та зображенням Київської академії (гравер Г. Левицький) і тези 1741 р., присвячені Київському митрополиту Тимофію Щербацькому (гравер Iohan-David Scheuen).
 
 
 
 
У третій залі Церковно-археологічного музею при КДА експонувалася Муравйовська колекція зі 190 предметів – старожитностей і святинь мандрівника по святих місцях Андрія Муравйова, котрі передав Музею його небіж В. Муравйов за заповітом дядька.
В одній з вітрин була представлена давня бронзова лампадка, з якою ходили в римських катакомбах, три унікальні етруські теракотові вазочки з розписом, глиняні світильники, герби на камені з острова Родос. У колекції були такі унікальні пам’ятки мистецтва як мініатюра з зображенням апостола Павла з пергаментного рукопису приблизно ІХ ст. невідомого походження та фрагмент святців ХІ ст. (обидві нині втрачені).
Поміж експонатів також були: модель єрусалимського Воскресенського храму, готичний горіховий кіот з дуже давніми візантійськими та синайськими іконами – одна зі слонової кістки та 55 дерев’яних образів (св. Антоній Великий IX – X ст., мозаїчний Миколай, великомученик Георгій XI – XII ст., святці XII – XIII ст., Преображення XIII ст. з Палестинської лаври, апостоли Петро і Павло XIV ст. з Єрусалима, архангели Михаїл і Гавриїл XV – XVI ст.), шість західних ікон, з яких дві – різьблені з каменю; лампадки, альбом креслень, рисунків і фотознімків з Палестини, Синаю, Мири Лікійської.
До колекції входили також стародруки й рукописи, зокрема, слов’яно-руське Євангеліє XVIII ст., подароване митрополитом Філаретом. 
Частину експозиції складали ікони, ескізи та гравюри художників – Уткіна, Шебуєва, Лосенка та інших; а також скульптури, ікони та гравюри з духовних картин запахідних митців, поміж них роботи Проперція Россі, Моргена, Вольпатто, Фіха.
 
 
У четвертій залі Церковно-археологічного музею при КДА були представлені атрибути християнського богослужіння й ритуалів, зокрема, плащаниці – здебільшого пізні, писані фарбами, а не шиті, деякі з зображенням самого тіла Христова, а інші з фігурами скорботної Богородиці, предстоячих і зі знаряддями страстей – сюжет, запозичений з західного мистецтва, де зберігають синдони, котрими было сповито тіло Христа, і відомий в українському мистецтві XVI – XVII ст. під іменем «Не ридай мене мати». Одна з плащаниць – пензля відомого художника В. Боровиковського. Представлені також антимінси, або священні плати з мощами, що замінили в християнському культі гробниці мучеників. Антимінси – грецькі, румунські, південнослов’янські, українські, російські – містили зображення, аналогічні плащаницям, здебільшого гравіровані. Поруч експонувалися різьблені царські врата, дарохранительниці (у вигляді гробниць, ківоріїв, апсид, трибанних церков), потири – дерев’яні, срібні, мідні й олов’яні, святині та начиння з престолу та жертовника, шиті воздухи, або покрови для Святих Дарів, оздоблені вишуканим шиттям ХVІ- XVIII ст.; священицькі облачення, весільні вінці, світильники, лампадки, частки мощів, чеканна таця в стилі епохи Відродження, списи, хрести різної форми та матеріалу, здебільшого воздвизальні дерев’яні шестикутні або семикутні з різним зображенням розп’яття і Богородиці. 
Експонувалися хоругви з зображеннями улюблених в Україні святих – Параскеви, Марії Єгипетської, Почаївської Богородиці та інших. Стіни прикрашали картини Страшного Суду.
 
 
 
П’ята зала Церковно-археологічного музею при КДА була місцем зберігання багатющої колекції ікон, хрестиків та образків. 
Зокрема, до збірки відділу входила колекція грецьких і східних ікон, отримана за заповітом єпископа Чигиринського Порфирія (Успенського), котрий багато подорожував Сходом. Серед 42 візантійських ікон V– ХІ ст. були 4 унікальні енкаустичні образи VІ і VІІ ст.: «Мученик з мученицею», «Богородиця з немовлям», «Св. Іван Предтеча», «Св. Сергій і Вакх». Ці експонати були найціннішою частиною зібрання музею. У колекції Успенського зберігалися й пізніші ікони, також рідкісні для свого часу, зокрема твори Панселіна та Миколи Критянина. 
 
     
 
Зала містила й українські ікони ХVІ– ХVІІІ ст. Їм були притаманні цікаві сюжети та композиції, що сполучали традиційні риси візантійського іконопису з західноєвропейськими впливами. Ці ікони часто мали шестикутну форму, оздоблені ліпленим, різним чи мальованим орнаментом. Святі представлені в позах та ликах, далеких від візантійського аскетизму, взятих з натури, про що свідчать національні зачіски, вбрання та деталі побуту. Окрім зображень Христа та Богородиці, були представлені св. Микита, що побиває диявола, св. Миколай, св. Варвара, архангели, св. Трійця з трьома носами та чотирма очима на одному лику, цілюще джерело, страсті та рани Христові. 
 
  
 
Окрему частину експозиції становили ікони новгородського письма XVI ст., що відзначалися барвистою колористикою, червоним тлом, кольоровими рефлексами; пізніші ікони московських царських іконописців, позначені ускладненістю композиції та надміром золота; строганівського, сибірського, костромського, холуйського, фряжського та борисоглібського письма, загалом 16 ікон новгородського та московського письма ХVІ ст. зі складів при Святійшому Синоді й 62 образа ХVІІ–ХVІІІ ст., подаровані Московським товариством любителів духовної освіти. Одна з вітрин містила колекцію старожитностей, яку зібрав француз Траншер, а згодом придбав і передав музею князь Демидов Сан Донато. 
Експонувалися також збірні колекції хрестиків, енколпіонів-мощевників, медальйонів, металевих образків, дукачів із портретами святих, привісок до ікон. Одна з вітрин демонструвала металеві образки місцевої роботи (чеканка, лиття, різьба, гравіювання) переважно XVIII ст., але деякі й раніші, зокрема, змійовики великокняжої епохи – з зображеннями змій і текстами замовлянь від хвороби, злого ока тощо. Ще одна вітрина містила металеві образки та підвіски до ікон у вигляді різних людських органів – дари у вдячність за зцілення.
 
 
Джерела:
1. Петров Н.И. Альбом достопримечательностей Церковно-археологического музея при Киевской Духовной Академии.
2. Широцкий К. Кіевъ. Путеводитель.
3. Ананасова Л. Біля витоків Церковно-археологічного музею.
4. Федорова Л. Становлення і розвиток церковно-історичного музейництва в Києві (кінець ХІХ – початок ХХ ст.).
 

НаУКМА 2011 - 2017

Останні новини

12 липня, 2017

Робота по реставрації Староакадемічного (Мазепиного)...

1 червня, 2017
Староакадемічний (Мазепин) корпус є не лише символом...

Ми на Facebook