Церковно-археологічний музей

У третій залі Церковно-археологічного музею при КДА експонувалася Муравйовська колекція зі 190 предметів – старожитностей і святинь мандрівника по святих місцях Андрія Муравйова, котрі передав Музею його небіж В. Муравйов за заповітом дядька.

В одній з вітрин була представлена давня бронзова лампадка, з якою ходили в римських катакомбах, три унікальні етруські теракотові вазочки з розписом, глиняні світильники, герби на камені з острова Родос. У колекції були такі унікальні пам’ятки мистецтва як мініатюра з зображенням апостола Павла з пергаментного рукопису приблизно ІХ ст. невідомого походження та фрагмент святців ХІ ст. (обидві нині втрачені).

Поміж експонатів також були: модель єрусалимського Воскресенського храму, готичний горіховий кіот з дуже давніми візантійськими та синайськими іконами – одна зі слонової кістки та 55 дерев’яних образів (св. Антоній Великий IX – X ст., мозаїчний Миколай, великомученик Георгій XI – XII ст., святці XII – XIII ст., Преображення XIII ст. з Палестинської лаври, апостоли Петро і Павло XIV ст. з Єрусалима, архангели Михаїл і Гавриїл XV – XVI ст.), шість західних ікон, з яких дві – різьблені з каменю; лампадки, альбом креслень, рисунків і фотознімків з Палестини, Синаю, Мири Лікійської.

До колекції входили також стародруки й рукописи, зокрема, слов’яно-руське Євангеліє XVIII ст., подароване митрополитом Філаретом. 

Частину експозиції складали ікони, ескізи та гравюри художників – Уткіна, Шебуєва, Лосенка та інших; а також скульптури, ікони та гравюри з духовних картин запахідних митців, поміж них роботи Проперція Россі, Моргена, Вольпатто, Фіха.

 

У четвертій залі Церковно-археологічного музею при КДА були представлені атрибути християнського богослужіння й ритуалів, зокрема, плащаниці – здебільшого пізні, писані фарбами, а не шиті, деякі з зображенням самого тіла Христова, а інші з фігурами скорботної Богородиці, предстоячих і зі знаряддями страстей – сюжет, запозичений з західного мистецтва, де зберігають синдони, котрими было сповито тіло Христа, і відомий в українському мистецтві XVI – XVII ст. під іменем «Не ридай мене мати». Одна з плащаниць – пензля відомого художника В. Боровиковського. Представлені також антимінси, або священні плати з мощами, що замінили в християнському культі гробниці мучеників. Антимінси – грецькі, румунські, південнослов’янські, українські, російські – містили зображення, аналогічні плащаницям, здебільшого гравіровані. Поруч експонувалися різьблені царські врата, дарохранительниці (у вигляді гробниць, ківоріїв, апсид, трибанних церков), потири – дерев’яні, срібні, мідні й олов’яні, святині та начиння з престолу та жертовника, шиті воздухи, або покрови для Святих Дарів, оздоблені вишуканим шиттям ХVІ- XVIII ст.; священицькі облачення, весільні вінці, світильники, лампадки, частки мощів, чеканна таця в стилі епохи Відродження, списи, хрести різної форми та матеріалу, здебільшого воздвизальні дерев’яні шестикутні або семикутні з різним зображенням розп’яття і Богородиці. 

Експонувалися хоругви з зображеннями улюблених в Україні святих – Параскеви, Марії Єгипетської, Почаївської Богородиці та інших. Стіни прикрашали картини Страшного Суду.

П’ята зала Церковно-археологічного музею при КДА була місцем зберігання багатющої колекції ікон, хрестиків та образків. 

Зокрема, до збірки відділу входила колекція грецьких і східних ікон, отримана за заповітом єпископа Чигиринського Порфирія (Успенського), котрий багато подорожував Сходом. Серед 42 візантійських ікон V– ХІ ст. були 4 унікальні енкаустичні образи VІ і VІІ ст.: «Мученик з мученицею», «Богородиця з немовлям», «Св. Іван Предтеча», «Св. Сергій і Вакх». Ці експонати були найціннішою частиною зібрання музею. У колекції Успенського зберігалися й пізніші ікони, також рідкісні для свого часу, зокрема твори Панселіна та Миколи Критянина. 

 

 

Зала містила й українські ікони ХVІ– ХVІІІ ст. Їм були притаманні цікаві сюжети та композиції, що сполучали традиційні риси візантійського іконопису з західноєвропейськими впливами. Ці ікони часто мали шестикутну форму, оздоблені ліпленим, різним чи мальованим орнаментом. Святі представлені в позах та ликах, далеких від візантійського аскетизму, взятих з натури, про що свідчать національні зачіски, вбрання та деталі побуту. Окрім зображень Христа та Богородиці, були представлені св. Микита, що побиває диявола, св. Миколай, св. Варвара, архангели, св. Трійця з трьома носами та чотирма очима на одному лику, цілюще джерело, страсті та рани Христові. 

 

 

Окрему частину експозиції становили ікони новгородського письма XVI ст., що відзначалися барвистою колористикою, червоним тлом, кольоровими рефлексами; пізніші ікони московських царських іконописців, позначені ускладненістю композиції та надміром золота; строганівського, сибірського, костромського, холуйського, фряжського та борисоглібського письма, загалом 16 ікон новгородського та московського письма ХVІ ст. зі складів при Святійшому Синоді й 62 образа ХVІІ–ХVІІІ ст., подаровані Московським товариством любителів духовної освіти. Одна з вітрин містила колекцію старожитностей, яку зібрав француз Траншер, а згодом придбав і передав музею князь Демидов Сан Донато. 

Експонувалися також збірні колекції хрестиків, енколпіонів-мощевників, медальйонів, металевих образків, дукачів із портретами святих, привісок до ікон. Одна з вітрин демонструвала металеві образки місцевої роботи (чеканка, лиття, різьба, гравіювання) переважно XVIII ст., але деякі й раніші, зокрема, змійовики великокняжої епохи – з зображеннями змій і текстами замовлянь від хвороби, злого ока тощо. Ще одна вітрина містила металеві образки та підвіски до ікон у вигляді різних людських органів – дари у вдячність за зцілення.